Розміщення реклами тут - +380 (98) 607 99 77
» » » Найсильніший опришок і найсильніша вода в Україні — велятинські (ФОТО)

Найсильніший опришок і найсильніша вода в Україні — велятинські (ФОТО)

Неширока, але акуратна асфальтівка пролягла поміж чистенькими сільськими садибами. Чимдалі підніматися велятинською вулицею, тим частіше можна побачити на воротах видрукуване оголошення «Здається житло» або закличні кольорові афішки з такою ж інформацією і номерами телефонів, за якими можна зв’язатися з господарями.
З’являються написи типу «Лікарські трави», «Масажі», «Лікування равликами». Згодом на узбіччях виникають лотки з усіляким крамом – сувенірами, овочами, купальниками… І врешті на самій вершині підйому вулиця занурюється в багатолюддя туристів, блиск великих і малих, нових і заїжджених машин. Це і є «Теплі води», надзвичайно популярний відпочинковий комплекс у селі Велятино. Тут гарячий сезон, спека і черга за браслетом, який дає право користуватися термальними водами. Черга відвідувачів швидко рухається вперед, а по той бік перил починається неймовірне. Малі й великі басейни з термальною і простою водою, з атракціонами, плавальними доріжками, тюбінг, водяна доріжка, «тарзанка» і вода-вода-вода. Поряд, на схилі пагорба, прилаштовані навіси й безліч мангалів, аби кожен міг сам приготувати шашлик і відпочивати до кінця дня. Тут же працюють масажисти, окремий куток відведений для догляду за шкірою за допомогою прикладання живих равликів.
«Теплі води». Організатори цього комплексу оголосили його виключно рекреаційним, але туристи з усієї України, їдучи сюди, добре обізнані, що велятинська вода не просто лікувальна, а найбільш концентрована, порівняно з іншими відомими джерелами.
«Безумовно треба обирати Велятино, якщо потрібне лікування. Ми об’їздили все Закарпаття в пошуках лікувального сірководню. 5 днів після Велятина моя шкіра не потребувала ніяких кремів чи ще чогось», – каже на форумі пані Світлана.
«У Велятині басейни маленькі, але їх багато, і навкруг комплексу чимало дерев… Але для початку проконсультуйтеся з лікарем – радить там таки пані Ірина – оскільки склад джерельної води різний. У Велятині температура води на виході становить 40–80 градусів, тому її охолоджують перед сеансом. Вона дуже мінералізована. Успішно лікується низка захворювань».
Усі, хто тут побував, каже мій співбесідник Роман Петраш, і мають з чим порівнювати, запевняють, що різниця очевидна. Велятинська вода набагато «сильніша» від інших джерел. Водойми переважно відкриті, але, враховуючи зростаючу популярність комплексу, господарі планують захистити від холодного повітря ще кілька басейнів, щоб їх вистачило й для любителів зимового відпочинку. Особливо під час новорічно-різдвяних канікул навантаження на «Теплі води» знову різко зростає.
У подальшому хоч-не-хоч треба думати про розширення, каже Роман Петраш. Тут не обійтися без співпраці з сільською громадою на чолі з Жанною Микитюк. Наприклад, тут поки що не готові до повноцінного розташування автомобільного транспорту – машин приїжджає дуже багато, а розмістити всі ніде. Скажімо, в день проведення відомого рок-фестивалю «Пинтя–фест» кілометрові черги машин тягнуться від самого заїзду в село і аж до місця проведення свята. Але про нього – пізніше.
Трохи історії
Термальні води у Велятині відкрили ще в колгоспні часи. На початку 1990-х тут облаштували кілька ванн, у яких приймали процедури переважно місцеві. Вода й справді виявилася лікувальною, правда, сама будівля, і «дизайн» скоріше відлякували, ніж приваблювали – у темні «хліви» не дуже хотілося заходити, хоча господарі запрошували оздоровитися.
Здавалося, заклад приречений на занепад і забуття. Але велятинці виявилися людьми дбайливими, які знають ціну своїм багатствам. У 2008 році підприємець Василь Комішак вирішив зацікавити термальним джерелом столичних інвесторів. Сам він пройшов на той час добру школу (і в прямому, і в переносному сенсі) бізнесу, довір’я до партнерів, долання випробувань. У 1990-х похмурий пострадянський пейзаж, бруд, заросла чагарниками територія, відсутність нормальної дороги відлякували столичних капіталістів. Важко уявити, які аргументи наводив Василь Іванович, але зумів-таки переконати, що їхні вкладення принесуть результат, велятинська вода матиме величезні перспективи.
Крім, так би мовити, генеральних інвесторів, вдалося підключити й заможних велятинців (принаймні тих, хто повірив у перспективи джерела). Вони підтримали ідею, але робили вкладення дуже обережно, тривалий час розбудова тільки забирала кошти, не приносячи доходів. Але врешті настав той час, коли велятинська вода почала заробляти на себе, на село, на тих, хто витратив кошти. Рік за роком вигляд комплексу та його території мінялися, аж поки набули сучасного. Туристи, які спробували силу тутешньої води, вже приїздили й наступні рази, заодно залучаючи нових людей.
Чому велятинці не поспішають за кордон
Тоді вже почалися нові клопоти, згадує Василь Комішак. Коли туристи «накинулися» на «Теплі води», виникла потреба приміщень, міні-готелів, садиб, мережі харчування. Був тільки один шлях вирішити проблему – переконати мешканців, щоб відкрили свої оселі для приїжджих, зайнялися зеленим туризмом. На початку ніхто не хотів на це йти. Прибирати, прати за незнайомими людьми? Поступатися місцем у власному домі? Навіть деякі підприємливі односельчани вагалися. Але приклад самого Комішака, який перед цим любовно облаштував для власного проживання садибу, а потім запросив туди жити одних, других, третіх гостей, підштовхув інших робити так само. Поступово ставлення до зеленого туризму вдалося зламати.
Люди здебільшого переселялися в літні прибудови, а хто мав можливість, узагалі переобладнав дім під окремий міні-готель. Треба міняти білизну, треба готувати їсти? Будь ласка. У Велятині найкращі страви, найчистіше повітря, найзатишніше житло. За кілька років сільчани успішно пристосувалися до нових обставин. Чоловіки переважно їздять, як і їздили, на заробітки в Європу, а жінки з дітьми вдома забезпечують чисте житло й харчування гостям не лише з Києва – Дніпра – Одеси, а й із Румунії, Італії, Ізраїлю, Угорщини… Все більше відвідувачів із-закордоння – змішані сімї: дружина закарпатка, а чоловік італієць, або навпаки.
«Зелений туризм» у селі – це, в першу чергу, важливий соціальний проект. Завдяки новим можливостям велятинці порівняно рідше виїжджають за кордон. А якщо й виїжджають, то для того, щоб обов’язково повернутися. Адже вдома чекає важлива справа, яка приносить надійний дохід. Молоді тут теж порівняно більше – одні таксують, інші працюють на комплексі, треті організовують бізнес.
Одночасно є чимало туристів, які шукають вільне житло, і не менше сільських хостелів, які чекають гостей. Набравши в інтернеті запит про здачу кімнат і будинків у користування, знаходиш не менше 300 пропозицій з велятинською адресою. Правда, у більшості випадків туристи виявляють, що садиби зайняті. Більш надійно «посватати» одних й інших намагаються диспетчери довідкового центру в Ужгороді.
Чому аж в Ужгороді, а не у Велятині чи Хусті? Знову-таки, причиною є нездорова конкуренція. Раніше треба було агітувати за створення садиб для туристів, а зараз – забезпечувати черговість, гасити «народну корупцію». Бо якщо працівники інфо-центру місцеві (було таке), то власники садиб обов’язково шукають «підхід» до диспетчерів, щоб ті направляли людей до них поза чергою.
А ТЕПЕР – «ПИНТЯ-РОК-ФЕСТ»!
LEV_1276-768x511
Як було сказано, Василь Комішак одним із перших переобладнав власну оселю спочатку як «Будинок художника» (тут щороку проводять пленер митці з різних куточків України і залишають свої витвори). У всі інші дні тут, в оточенні картин, відпочивають приїжджі. Свого часу жив і талановитий скульптор, який на замовлення термального комплексу поставив у селі пам’ятник опришкові Пинті. Як свідчать легенди, знакові події в житті відомого опришка пов’язані саме з Велятином. (Див. Вікіпедію та ін.). І тут саме пора згадати про особливу, брендову подію: рок-тусівку «Пинтя-фест». На час його проведення сюди з’їжджається молодь із інших областей, відпочиваючі з «Шаяна». Це унікальне дійство теж розкрутив один із велятинців Роман Петраш. Свято є своєрідним подарунком для односельців та закарпатців взагалі, каже він. А з іншого боку, розголос про фестиваль по всій Україні та за її межами робить знаменитим село, і його чудодійну воду. Участь у ньому сучасних зірок неодмінно привертає увагу – Олег Скрипка, Пур-Пур, «Без обмежень», «Оторвальд»… Обов’язковим щорічним учасником є панк-група «Чаламада». Це візитівка і заходу, і закарпатської рок-культури, запевняє Роман Петраш.
Розваги, постріл із пинтьової гармати, туристичні маршрути стежками Пинті, Вірастюк і українські богатирі, конкурси поїдання й випивання, бограч, рекордна кількість дзями…
Таким був фестиваль і в минулі роки, і зараз, наприкінці серпня.
Василь ГОРВАТ, НЗ





ІНШІ НОВИНИ

Коментарі

Інформаційне повідомлення
Відвідувачі, які знаходяться в групі Гости, не можуть залишати коментарі до даної публікації.


«    Вересень 2018    »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930